Park Bench Tales and other writings

Thoughts and writings reflecting the poet within and the activist

Leave a comment

Time Passing

Time Passing

The mirror told the tale and now he could not deny

To claim athleticism would be to tell the lie

Wrinkles on the forehead could not hide receding hair

The energy of youth no longer there

The scales told him that he was becoming overweight

Time had a message about age and fate

He pondered this as he washed up the crockery

How she would comment when he overcooked the broccoli

He wandered into the garden and mowed the lawn

Marvelled at the daffodils that gave a golden dawn

Before he waxed her car standing in the drive

The patio needed cleaning there were pots to revive

They loved to travel but the question was where

He sought locations where disability would not impair

When they first met ageing was never really in life’s plan

He wondered how it crept up and when it began

If his heart now missed a beat what did it signify

Yet still she loved him but he could not reason why

Copyright: David Hopcroft March 2023

Leave a comment

Доля земного яйця

Скручування, що піднімається зі своєї котушки

Шукати, де є слабкість, щоб втягнути

Приведення розладу у світ, який він прагне зіпсувати

Підготовка до смертельного удару

Остерігайтеся фальшивого чарівника, який тікає від переляку

Серпанти, звільнені, будуть шукати вночі

Прикутий до скелі змій стогне

Прагнути вирватися, щоб спустошити наші будинки

Такі змії, які встановлюють ляльок на тронах

Остерігайся! Є повідомлення, що ланцюги слабкі

Чи врятуємо нас могутнього чи лагідного?

Ослаблений яструб тепер лає з дзьоба

Прикута змія голодує, яйце поруч

Глибоко в карпатських горах немає страху

Хоча західний лев реве, вони вже не чують

Як і діти Гутсула, чиї навички робить пісанка

Ті, кого ми покинули, прагнуть відвернути нашу долю

Поки змія повзає все ближче до воріт

Майбутнє Землі тепер пов’язане в межах крихкої оболонки

Шукаю притулку у змії, створюючи ще одне пекло

Хоробрість дітей буде безладно вгамувати

‘ Фарбуйте моїх дітей ’ Вони можуть почути благальний крик

Писанка буде представляти любов, яка не може померти

Кури на захід бояться, що їх кінець вже близько

Фарбуванням яєць було знехтувано

Дійте зараз мої діти до того, як ця земля заразиться

Токсична отрута змії на вас спрямована

Разом наша пісанка може змусити це зло піти

Дійте зараз змія піднімається, затримки не може бути

Любов у пісанці може об’єднати тріумф у цей день

Любов у подарунок, який отримав Симон Педлар

Любов Марія подарувала солдатам навіть тоді, коли вона сумувала

Проявіть силу в коханні, і яйце потім відплачується

Затягніть ці ланцюги, щоб утримати змія в страху

Зв’яжіть зло зі скелею, де лежав змій

Подякуйте дітям-пісанкам, які врятували наш день

Девід Хопкрофт березень 2022 року


Are you listening? I a here

Are you listening? I am here

She likes the present that you sent last week

That was so generous and she is really is pleased

I’ve watched her and your present is one of her favourite things

You can tell by just watching

Look I think that is a wave she’s giving you

Why do they treat me as if I am some sort of freak

Sometimes the feeling is one of being teased

I’m waving because I want your attention

Can’t I join in and have a say

Does anyone really notice me

I am going to make a cake for her tonight

A Black Forest gateau I am sure she will like

We might take her on holiday again this year

To the South of France or somewhere quite near

I’ll be sure to save you a slice

Well why don’t you ask me if I like that cake

I’m standing right here and I’m not deaf

Haven’t you noticed I hate the taste of cream

I’ve tried to tell you in the past

Did you really hear me at all

I know that you are her teacher but let me just say

There are some things that I think stand in her way

We’d like her to join in with games

Her father played tennis you might know

We’re sure that she can be just as good

Can’t she see how hard it is to hit the ball

I’ve almost no coordination at all

They shout instructions that confuse

I don’t care if I always lose

I just want the game to end

I don’t really like having her with me at the store

I get so embarrassed when she shouts for more

Sometimes I just won’t even take her through the door

She tries to grab things from the shelves

Next time I think I’ll go on my own

Don’t you understand why I shout

I’m just trying to tell you what I want

Well why not ask me just what I would like?

Last time you left me sitting in the car

Don’t you think I should get to choose

Or is it some form of control you would lose?

I took her to the park but I dare not let her play

She’s just a little clumsy and gets in the way

The others don’t really like her anyway

Perhaps there will come a time but not today

I think we’ll just stay home instead

I know that I’m different but I can’t explain

Do you understand when you call my name

Sometimes every sound seems the same

If you would listen I really have a plan

Can’t you just accept me the way that I am

Copyright: David Hopcroft March 2023

Leave a comment

Waves lapping at the shore

Waves lapping at the shore

Where the ghosts of smugglers still roam in tunnels undiscovered

The fragrance of their contraband trapped in the stillness of the air

Beneath the unmarked grave lies a story yet to be recovered

Where turf was lifted then replaced before the dawn with care

Perhaps those tales are of a past best left to remain uncovered

For there were those who turned to the wall to avoid the stare

Upon the darkest nights the moon again hides her face

There is no lantern swinging to guide away from rocks

The boat no longer filled with brandy casks or finest foreign lace

A path beyond the cove is now a refuge for different flocks

Bodies disembark upon the shingle beach and embrace

There are no excise men and villagers no longer fear the knocks

This landing upon a foreign shore now marks a journey’s end

Life-jackets are discarded as tired figures clamber up the slope

Fleeing danger and peril that many find hard to comprehend

Now they seek a future on these shores looking to us with hope

Their tragedy and needs so clear and yet they seem to offend

Where is the compassion and empathy faith should evoke

Now people are the pawns forming the smugglers’ contraband

Each day the boats are launched each day there are more

They are the jetsam of dictatorship we pretend not to understand

Look at their suffering then tell me why we slam shut the door

See how their faces are alight with joy as they tread the sand

Yet hope comes then recedes like the waves lapping at the shore

Copyright: David Hopcroft March 2023

Leave a comment



Irina go out and collect fresh eggs Ivan fetch the longest straw

An excitement building within the home for celebration

Tatyana churn the milk for fresh butter I need more

Customs revived and observed for a new generation

Vitaliia have you clothes to dress the doll in finery

Bright colours to stand out when we raise the pole

Children bubbling over with anticipation and anxiety

Parents struggling to keep them under control

The straw is ready and the lady has been dressed

She stands aloft upon the pole in the village square

A week of carnival and festival has been blessed

Sounds of spring have awoken the sleeping bear

Eggs have been beaten and the butter is in the pan

Add the batter and be sure to make the special toss

Sweet crepes for Mayssa savoury dumplings for a man

Gather around and await the music by the Market Cross

Seek out those dancing shoes for nimble steps in dance

Lads and lassies this is the time to seek out mates

Last night’s dream can come alive so take a chance

Feliks open your eyes and see that Vitaliia awaits

Time to skate the ice and take the Troika ride

Children shrieking in delight at the snowball fight

See how the skaters on the ice smoothly glide

Fireworks exploding in the sky light up the night

The week is almost over and the torch lights the fire

Our lady brought down from high now must burn

Dance with me around the flames as she loses her attire

Sprinkle the ashes on the fields and let life return

Seek your neighbour and friends for their forgiveness ask

The time for grievances to be forgotten has come

Drink to their health and share the spirit in your flask

The week must end in happiness let nought be left undone

Copyright: David Hopcroft February 2023

Leave a comment

What is it that you fear (Ukraine version)

Чого ти боїшся?

Чого ти так боїшся, що тремтить

На маленькому шматочку палички, що тримається в моїй руці

Шматок деревини навряд чи може бути загрозою

Олівець, що тримає невеликий шматочок графіту

Це робить позначку на цьому білому паперовому аркуші

Прості слова, які я можу зібрати

Ви, здається, бачите небезпеку для своєї землі

Щось, що залишило вас розлюченим і засмученим

Просто заглушка олівця, але ти перелякаєшся

Словами на папері ви боїтесь поразки

Молоді чоловіки збираються і відправляються на кордон

По дорозі вишикувалися тисячі танків

Залізничні вагони складаються високо з снарядами

Бомби завантажуються в бухти

Призовники зі свіжими обличчями виглядають розгублено

Всі досить тривожні, коли вони чекають вашого замовлення

Чи будете ви відчувати себе більш захищеними, коли ракети вибухнуть

Ви бачили обличчя матерів, які прощалися

Кілька слів ви вирішили запалити країну

Сподіваючись, що міни вб’ють до того, як вони будуть знешкоджені

Кілька звуків я можу зробити, а потім написати

Музикант, який пише вірші для пісні

Священики в амвонах проповідують Боже слово

Короткі історії, опубліковані для всіх для читання

Все, здається, є загрозою, яку ви зневажаєте

Страх, що мої губи можуть вимовити кілька рядків прози

Хор, який вам не подобається, визначає неправильно

Альтернативні думки, які ви, здається, вважаєте абсурдними

Ваше обличчя червоне від гніву, що проявляє гнів і жадібність

Хоча історія говорить нам, що ваше виправдання – це все брехня

Ви здаєтеся щасливими, що ваші військові кораблі стріляють у нас

Що ваші ракети здійснюють геноцид

Ви здаєтеся впевненим, чим більше вбиваєте, тим більше маєте рацію

Єдине, що ви знаєте, це як знищити

Створення спадщини ненависті та страху

Чи важливо для вас тисячі вмирають щодня

Всередині башти за столом ви вирішили сховатися

Зараз вбивство – єдиний спосіб, коли ви уникаєте переляку

Тоді письменники-артисти та співаки продовжуватимуть дратувати

Тож ще більше тремтіть, бо ці слова не зникнуть

Авторські права: Девід Хопкрофт, лютий 2023 року

1 Comment

What is it that you fear (English)

What is it that you fear?

What do you fear so much that you tremble

At the little piece of stick held in my hand

A piece of wood can hardly be a threat

One that encases a small sliver of graphite

That makes a mark upon this white paper sheet

The simple words that I might assemble

You seem to see as danger to your land

Something that has left you angry and upset

Just the stub of a pencil yet you take fright

In the words on the paper you fear defeat

Young men assemble and are sent to a border

A thousand tanks are lined up along the road

Railroad wagons are piled high with shells

Bombs are being loaded in the bays

Conscripts with fresh faces are looking confused

All rather anxious as they await your order

Will you feel more secure when the missiles explode

Did you see the faces of mothers saying their farewells

For a few words you decided to set a country ablaze

Hoping mines will maim before they’re defused

A few sounds I might make and then transpose

The musician who writes verses for a song

Priests in the pulpits preaching God’s word

Short stories published for all to read

All seem to be a threat that you despise

A fear my lips may utter a few lines of prose

The chorus you dislike you determine is wrong

Alternative opinions you seem to find absurd

Your face red with anger craving power and greed

Though history tells us your justification is all lies

You seem happy your warships point their guns our way

That your missiles are carrying out genocide

You seem convinced the more you kill the more you are right

The only thing you know seems to be how to destroy

Creating a legacy of destruction hatred and fear

Does it matter to you thousands are dying every day

Inside your tower at your table you have chosen to hide

Is killing now the only way that you avoid fright

Then writers artists and singers will continue to annoy

So tremble some more for these words will not disappear

Copyright: David Hopcroft February 2023

Leave a comment

Shadows of our past

Shadows of our past

They hung over me like a black cloak with a darkened veil

Concealing like a mask all that lay so deep within

Binding those memories held in cells like a jail

Occasionally poking around disturbing as if there were sin

At other times the veil was lifted and the cloak cast aside

Happiness came bubbling to the surface like a fresh spring

Thoughts that with age had become more beautified

I could remember odd lines of the songs we would sing

The time that had bound thinking could not be erased

The shadows shortened then lengthened again as day passed

Exaggerating the fluctuations in the trails we had blazed

I saw my behaviour so often reflected in stones I had cast

As each year goes by this past of mine gains strength

I struggle as those around me seem to be blind

Scoffed at when I explain the reasoning at length

I can be mocked daily as if I were of unsound mind

My head is held within stocks and I do not understand

New generations see their world through different eyes

I am a relic of a past the future is in their hands

My ghost soon will be laid and these new spirits arise

My history will be washed out as tides clean the sand

Flotsam that drifts in my mind will be lost at sea

I watch keenly as the young still walk hand in hand

They are creating new memories just like you and me

Copyright: David Hopcroft February 2023

Leave a comment

Fates: The Journey

Fates: The Journey

In swamps and forests where demons still dwell

Among the trees and rushes where the spirits will fly

Where danger lurks and dead men still ply their trade

There is a land where villagers claim even the air is cursed

In such a faraway land there is a tale that must be told

Cold enough to freeze the tear of a watering eye

Upon the blackness of the earth this legend was made

Amongst these very trees where I traverse the path

Ghosts called out to me as they floated on the breeze

Enticing me along the path they wished me to tread

Witches peered out from behind the standing stones

The sorcerer at work sent flashes across the sky

The whispers of a wizard could be heard among the trees

Past the ancient murder stone where sacrifice was bled

Past the cairn that held the virginal maiden’s bones

Unto the palace in the marsh where the undead lie

Trapped between two worlds they seek a release

Beyond the dragon’s breath I passed through the gate

Where the bloodied axe was waiting for the condemned

To the seat of the sorceress who cast the spell of doom

A pond of poison lilies was home to the sabred geese

Whose beaks like blades sent many to their fate

Now the undead wait to determine where they will dwell

I seek my captive amidst a yellowed mist of gloom

Copyright: David Hopcroft February 2023

Долі: Подорож

На болотах і лісах, де досі мешкають демони

Серед дерев і кидається туди, де будуть літати духи

Там, де небезпека ховається, і мертві люди все ще здійснюють свою торгівлю

Є земля, де жителі села стверджують, що навіть повітря прокляте

У такій далекій землі є казка, яку треба розповісти

Досить холодно, щоб заморозити сльозу поливного ока

Після чорноти землі ця легенда була зроблена

Серед цих самих дерев, де я проходжу шлях

Привиди кликали до мене, коли вони пливли на вітрі

Передчуваючи мене по стежці, вони хотіли, щоб я ступав

Відьми визирали з-за стоячих каменів

Чарівник на роботі посилав спалахи по небу

Шепіт майстра можна було почути серед дерев

Минулий древній камінь вбивства, де було вбито жертву

Минулий керн, який тримав кістки діви

До палацу в болоті, де лежать нежить

У пастці між двома світами вони шукають звільнення

Поза диханням дракона я пройшов через ворота

Де кривава сокира чекала засуджених

На місце чарівниці, яка кинула заклинання приреченості

Ставок з отруйними ліліями був домом для сабредних гусей

Чиї дзьоби, як леза, багато хто послав до своєї долі

Тепер нежить чекає, щоб визначити, де вони будуть мешкати

Я шукаю свого полоненого серед пожовклий туман похмурості

Авторські права: Девід Хопкрофт, лютий 2023 року




There is a stillness hanging in the air upon the dawn

A mist that holds the valley like a padded cell

The emptiness of damp mornings when no birds sing

A barren atmosphere of silence that is the mornings

Who then would walk the lanes where ghosts may dwell

The minutes passing as I ponder what the day may bring

Swirling mists where ghosts may lurk and wait

Eyes that perceive so many familiar forms

Faces vanishing to emptiness without a sound

Comes now the sound of creaking hinge on rusty gate

The rubbing on the post of Highland horns

A squelching of muddy boots upon the ground

I scan between those wisps but nobody is there

Then comes that voice in tones I know so well

‘David’ ‘David’ There’s excitement in the breath

Yet expectations fade in the dampness of the air

Excitement suppressed by some internal hell

That rages in this valley in search of death

Whilst I still feel the calmness of the clouds beyond

Memories speedily formed are just as quickly gone

Was she ever there or was it just a dream

Hands pulled apart were the breaking of a bond

The rain is now falling where the sun once shone

How quickly in the mind doth change the scene

Copyright: David Hopcroft February 2023


На світанку висить тиша

Туман, який тримає долину, як підкладена клітина

Порожнеча вологих ранок, коли не співають птахи

Безплідна атмосфера тиші, яка вранці

Хто тоді ходив би по смугах, де можуть мешкати привиди

Хвилини, що проходять, коли я замислююся над тим, що може принести день

Поворотні тумани, де привиди можуть ховатися і чекати

Очі, які сприймають стільки звичних форм

Обличчя зникають до порожнечі без звуку

Зараз приходить звук скрипучого шарніру на іржавих воротах

Натирання на шерсті Хайленд

Шквал каламутних чобіт на землю

Я сканую між туманом, але нікого там немає

Потім приходить той голос у тонах, які я так добре знаю

‘ David ’ ‘ David ’ У диханні є хвилювання

І все ж очікування згасають у вогкості повітря

Хвилювання, придушене деяким внутрішнім пеклом

Це вирує в цій долині в пошуках смерті

Поки я все ще відчуваю спокій хмар поза

Спогади швидко утворюються так само швидко

Вона коли-небудь була там чи це була просто мрія

Руки, розірвані, були розривом зв’язку

Зараз дощ падає там, де колись світило сонце

Як швидко в розумі змінюється сцена

Авторські права: Девід Хопкрофт, лютий 2023 року